"Фермопіли" козацької доби. 

«Хто хоче за християнську віру бути посадженим на палю, четвертованим, колесованим, стятим і у муках загинути за Хрест Святої віри! Хто цієї смерті не боїться хай іде з нами! Отут #Бог і Пречиста мати,не слід смерті боятися!»  

Закликали козацькі ватажки люд на боротьбу з «ворогами Святого Хреста», що згодом отримала назву Хотинська війна. 

Зимою 1620р з наказу гетьмана Якова Адамовича Неродовича-Бородавки розїхались вони в різні куточки української землі набирти добровольців до війська запорізького. Селяни і міщани масово влилися в лави козацькі «все живе прагне до їх куп» - то була можливість вирватись з під шляхетського гніту здобувши козацький імунітет.

«Охорони, Боже, тутешніх католиків, малочислених і плохих! Нема куди тікати: всі нас облишили. Міста, волості спустошені козаками . Людей нема : що живо тільки, пішло в козацтво» писав ксьондз Обороницький побоюючись такого стрімкого формування козацьких загонів.

І вже на весні повністю сформовані добровольчі загони під проводом козацьких ватажків рушили в діброву, що знаходиться на шляху між Ржищевом та Білою Церквою. Зібралося майже 50 тисяч чудово озброєних вояків.

«Перед військом Запорозьким трясеться земля польська, турецька і цілий світ» - З виступу гетьмана Я. Неродовича-Бородавки

15 червня в урочищі Суха Діброва, року 1621-го, було ухваленно виступити на допомогу польсько-литовському війську, за умови виконання королівським урядом Речі-Посполитої таких вимог: Визнання прав козацтва, розширення реєстру, скасування королівських універсалів спрямованих проти козацтва, визнання вищої православної ієрархії на чолі з митрополитом Івом Борецьким, яку в кінці XVIст. Скасували польські феодали. З ціми вимогами відправлено послів до Варшави на чолі з Петром Конашевичем Сагайдачним. Також відправили посланців до донських казаков, з метою залучити і їх до боротьби. Було вирішено розпочати рух під Хотин через терени Молдови тим самим шляхом яким турки ітимуть на Річ Посполиту.

На початку серня #козацьке_військо переправилось через р. #Дністер і розпочало, висловлюючись сучасною мовою «евакуацію мирного населення». Раптова поява козаків у Молдові викликала велику паніку.
«всі волохи від Дністра й Пруту повтікали за Сучаву аж в Семигородські гори» писав в щоденнику Псевдо-Любомирський.

Основні сили козацтва направились до Могильова, а по всій територій розіслали розвідувальні роз’їзди чатувати неприятеля. Осман ІІ вступив в Молдову з понад 100 тисячною турецькою армією (в деяких джерелах наводиться кількість в 300тисяч), з бойовими верблюдами, кавалерією, та 4 бойовими слонами, до ного приєдналася ще 60 тисяч татарської кінноти. Майже одночасно у кількох місцях почалися сутички з передовими загонами турецько-татарського війська. Запорожці постійно нав’язували їм бої з метою загальмувати швидкість просування ворога, змусити величезну армію Османа ІІ просуватись по спустошеній території. Один із таких загонів затримав рух кримсько війська поблизу Яс, так що після кровопролитного бою хан мусив просити допомоги у султана. Осман ІІ розлючений ситуацією з просуванням війська направив йому на підмогу Ногай пашу, Інбалсалія, Хасан-пашу, айдинського бея з їх військами та 25-ма гарматами на додачу. Завчасно дізнавшись про наближення неприятеля, козаки зуміли без особливих втрат відійти до головного обозу.

Осман ІІ. Юний зачинщик Хотинської війни. 

Приблизно 100 козаків зайняли позиції в печері над дорогою котра спускалась до переправи, Чатуючи на ворога вони мали відволікти увагу доки інша група приблизно 200 козаків почали споруджувати шанці-(польові укріплення) на протилежному березі річки. Чи то несвтигши відійти за річку, чи з метою влаштувати диверсію коли турки почнуть переправлятись через річку сотня козаків лишалася в печері. Таким чиним турецька армія переправляючись через Прут попадала б під перехресний вогонь козацьких сил, це мало посіяти паніку в рядах ворога і дати можливість прорватись через річку козакам з печери. На сході сонця 18 серпня зьявилось турецьке військо, що прямувало дорогою до переправи. Передові загони татар виявили козаків в печері – але нічого немогли їм вдіяти.

Тим часом підійшло основне військо султана. Підкріпленя турків намагалось вибити з печери козаків- та остані зустріли турків таким сильним вогнем з самопалім що атака захлинулась. Тож щоб не гаяти час#Осман ІІ наказав викурити козаків з печери димом. Біля неї було разпалене величезне вогнище – коли козаки почали виходити з печери іх на місці розстрілювали з луків аж доки останній не загинув. Проте все одно переправа лишалась під контолем українців. Туркам варто було тільки зайти в ріку як по нериятилю відкивався щільний вогонь з самопалі. Тож щоб вибити козаків із зайнятих позицій Хаджекі-паша розгорнув артилерію і майже цілий день вів по козацьким окопам сильний гарматний вогонь. Тим часом на пагорбі встановили султанські намети, юний амбіційний Осман ІІ спостерігав за обстрілом втішаючись міцю своєї армії. Тож вирішивши що артилерія впоралась з завданням він направив свої яничарськи роти подобивати козаків. А сам сів біля намету чекаючи на звістку про перемогу і нагороджуючи тих хто «повернеться з головами невірних». Яничари Хаджекі-паці з запалом рвонули через річку. Тільки но вони досягнули українських позицій як по них, з короткої дистанції вдарило кілька потужних залпів. Яничари були відбиті.

Стало ясно - гармати не впорались з добре укріпленими позиціями урнаїнців. Султан знов відправив в атаку на цей раз підрозділ яничарів сілістрійського бейлербея Кіор Хусейна-паші, але і він був змушений залишити поле бою. Атака за атакою захлиналась. Прут нище течією став кривавою рікою. Лише пізньою ночі коли зайшов місяць і стало геть темно турки припинили безцільні спроби взяти під контроль переправ. Козаки ж вирішили що треба прориватись поки їх не взяли в оточеня. Тож відступати вирішено було двома групами. Коли яничари почали наздоганяти одну з них, групи з’єднались і дали відсіч. Багато їх полягло, в полон захопили яничари всього 30 поранених козаків, і з тим відступили.

Зранку полонених превили перед очі султана. Він був вражений богатирським опором українців і розлютований через велики втрати - в боях за переправу полягло кілька тисяч його воїнів. Тож Осман ІІ розпрядився порубати на шмаття тих полоненних козаків перед своїм наметом. Лише після цього турецько військо вирушило далі під #Хотин.
Цей подвиг українських козаків. Затримав просування основних сил ворога і дав змогу без особливих перешкод з’єднатись козацькому війську з полько-литовськими силами, під Хотином.

Затримка турецької армії #Османа_ІІ мала вирішальне значення в перемозі над його переважаючими силами. Тож недаремно подвиг українців сучасники порівнювали з подвигом трьохсот спартанців котрі в вузькому фермопільському прохіді стримали понад 200 тисячну перську армію. #Героям_Слава!